/Files/images/photo5215460942123478757.jpg

Загальновідомо: мало не від народження дитини люблячі дорослі завзято намагаються знайти те особливе, що вирізнятиме їхніх донечку чи синочка з-поміж інших дітей, чим можна буде похвалитися перед знайомими та родиною. Звична картинка: малюки, ледь спинаючись на стільчик, декламують перед гостями вірші, співають пісні, утрирічному віці безпомилково розпізнають літери, завиграшки розв’язують арифметичні задачі, бадьоро виконують на скрипочці чи фортепіано відомі мелодії… Дорослі щедро винагороджують малят оплесками, емоційно підтримують, заохочують їх.

Натхненні такими результатами, батьки, якправило, відразу актуалізують для себе завдання:вивчити з дитиноюще більший вірш, ознайомитиїї наступного дня з новими літерамитощо. Коли ж помічають, що ця практика не дає жаданого результату, навіть більше того – призводить до проявівнегативізму в дитини, безпораднорозводять руками. А подекуди навітьвдаються до примусу, намагаючисьу такий спосіб навернутидитину до творчості, мовляв, “нейде наука без бука”.

Розглянемо сутнісні ознаки дитячої творчостіяк особливого виду людської діяльності, абиформувати в батьків усвідомлене й виваженеставлення до проявів творчої спрямованості малюків.

Насамперед слід чітко розрізняти справжнітворчі прояви у поведінці дитини і ті досягнення,які лише зовні нагадують творчість, а по суті є їїімітацією.

Зауважимо: провідна ознака справжньої творчості – новизна продукту діяльності.

При цьому міра новизни може бути різною.Навіть цілковито репродуктивна діяльність не позбавлена творчого компонента, що виражається в індивідуальній манері виконання художнього твору, його авторській інтерпретації тощо.Цестосується і виконання завдань за зразком, колидитина, дотримуючись запропонованої дорослимстратегії дій, вносить новий елемент, що поліпшуєякість результату.

Творчість– процес та результат людської діяльності, спрямованийна створення нових, не відомих раніше духовних абоматеріальних продуктів. Ядро творчої особистості дошкільника– його фантазія, в основі якої лежить уявлення про продукт(результат) діяльності.

Отже, завдання вихователя – спостерігаючиза діяльністю дитини, визначити міру новизни вній, усвідомити, до якого полюса – творчого чирепродуктивного – вона тяжіє.

Психологічна природа творчої діяльності базуєтьсяна специфічному дивергентному типі мисленнядитини.

Диверrентне мислення(від лат. divergereвідхилятися,розходитися) – тип мислення, щополягає в пошуку різних варіантів розв’язанняоднієї проблеми.

Фантазування, висунення дітьми сміливих гіпотездорослі часто вважають приводом дляспрямування вихованців у русло “правильнихвідповідей” на кшталт: “Траву малюй зеленою”,“Потяг не літає”, “Годинник – не іграшка, на ньогослід дивитися, а не розбирати”, “Малюватитреба в альбомі, а не на стіні” тощо. При цьомудорослі забувають (або не знають): саме з ігордоспідженьнароджуються нові ідеї, а фантазування– саме та точка відліку, в якій бере горусміливість, і вир дитячих фантазій еволюціонує унову форму чи зміст небувалої якості. Поставленіперед дилемою – обрати сміливий шлях спротивустереотипам чи конформний шлях слухняностій покірливості, діти частіше обирають останній.

На думку В. Ефроімсона, відомого генетикаХХст., частота зародження геніальності проявляєтьсярівномірно серед представників усіхнародів та націй у пропорції 1 : 1000. То чому жзагальна кількість геніїв людства, згадуваних венциклопедіях, становить лише близько 400-500осіб? Відповідь очевидна: абсолютна більшістьпотенційно талановитих малюків не мають умовдля розвитку ще в ранньому та дошкільному дитинстві,решта втрат припадає на шкільні роки.

ПРОЦЕС СТАНОВЛЕННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ

Становлення творчої особистості – процестривалий і драматичний в особистісному вимірі.Розпочинається він фактично з раннього та молодшогодошкільного віку. Цей період можна вважатичасом прояву загальних здібностей дитини,діїокремих чинників, які сприяють творчому розвиткуабо гальмують його. Провідна роль у цейчас належить родині, в якій виховується майбутнійвундеркінд. Наступний період – час проявуспеціальних здібностей, за якими дитину впершевизначають власне як творчу. Здебільшого цестарший дошкільний вік.

У цьому віці дитина повною мірою насолоджуєтьсясвоєю славою творця (виконавця, художника, танцюриста, спортсмена, поета), але, зростаючи,поступово наражається на неприйняття оточеннямінфантильної творчості. Юна особистість постаєперед вибором: розвивати у собі новий, дорослий,талант чи приєднатися до числа людей,посередніх у цьому виді творчості. Це найбільшгострий і драматичний період у долі творчої особистості,який здебільшого припадає на шкільніроки. Водночас певний рівень домагань, особистісніякості цілеспрямованості, готовності до самореалізаціїу дитини залишаються. Один зі шляхівстабілізації у продуктивному творчому житті вюнацькі роки – творче оволодіння майбутньоюпрофесійною діяльністю.

ОСОБЛИВОСТІ ТВОРЧОСТІ В ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

Творчість дошкільнят має свої особливості:дитина довільно поринає у творчий процес, бойого природа відповідаєїїсвітовідчуттю. Ознайомленнямалюків з навколишнім світом, посуті, є винахідницькою діяльністю, що зумовлюєбезперервний ланцюг творчих розумових операцій.Для дорослих предметний навколишній світсповнений логіки й сталих установок: призначення,доцільності, небезпек, прогнозованості,критичності тощо. Для дитини довкілля –дослідницькийполігон, відкритий для експериментів тавинаходів.

Виокремимо серед найважливіших ознак поведінкитворчої дитини сміливість та некритичність.Сміливий дошкільник будує свою діяльністьбез опори на стереотипи. Досвід будь-якої діяльностіу нього відносно бідний. Тож йому нічогоне залишається, як сміливо експериментувати.Цей феномен яскраво описано у повістяхАстрідЛіндгрен “Карлсон, який живе на даху”, “Пеппі Довгапанчоха”діютьпроти правил, сміливо й зухвалоу створеному їхньою уявою світі.

На відміну від дорослого, дошкільня доситьлегко діє через ігрову диспозицію: його “Я” роздвоюєтьсяна Я-реальне і Я-уявне (творче). Отже,ще одна ознака дитячої творчості – розвиненатворчауява. Їїдію можемо помітити у самостійнихрольових іграх, коли дитина придумує і розгортаєрізні сюжети, варіюєігрові дії. Необережне втручання дорослого в таку гру миттєво ламаєвибудований в уяві дітей світ і перетворює гру напозбавлену творчості діяльність.

У творчості малюки самостверджують власнетворче “Я”. Вони ревниво, а часом ворожеставляться до чужих успіхів, не погоджуютьсяз критикою на свою адресу. Згадаймо уривок зповісті “Маленький Принц” А. Де Сент-Екзюпері.Маленький хлопчик запитував у дорослих, що зображенона його малюнку, й отримував незміннувідповідь: “Це – капелюх”. Розуміючи, що ніхтоне бачить на малюнку удава, який проковтнувслона, він зітхав розчаровано: “Дорослі такі нетямущі,а діти просто не в змозі розжовувати їмусе”. Важливо розуміти: для творчої дитини цінністьїї творіння залежить від того, якою міроютвір відображає її думки та почуття, а не від оцінкидорослих.

ЯК РОЗПІЗНАТИ ТВОРЧУ ДИТИНУ

Для більшості педагогів та батьків очевидноюознакою обдарованості дитини є наявність у неїзагальних і спеціальних здібностей: вроджениханатомо-фізіологічних (вокальні дані, постава,специфічно вдала для спортивних досягненьбудова тіла тощо), розвинутої пам’яті (фонематичної,зорової, рухової, музичної), розумових,конструктивно-технічних, навчальних та інших.Насправді ж, для проблеми виявлення творчоїособистості замало констатувати наявність удитини здібностей. Важливо, спостерігаючи заїї діяльністю, визначати особливості, що можутьсвідчити про творчу спрямованість дошкільника.

Сучасна наука не дає вичерпного перелікуознак творчої особистості, тож виокремимо кількаособистісних ознак, властивих творчій дитині.

Відмова від опори на стереотипи. Здебільшоговсім дошкільникам властива наявність сталогокомплексу еталонів, що визначають основуїхньої взаємодії з навколишнім світом: “рибаживе у воді”, “квіти ростуть у квітнику”, “ложкоюїдять”, “у кошик збирають яблука” тощо. Категоричнаопора на цей комплекс зумовлює явищеригідності – закляклості, млявості, малорухливостіпочуттів та фантазії. А у творчих дітей межіпонять руйнуються – в їхню форму проникаєновий, несподіваний ракурс. Що більш схильнадитина до чуттєвого усвідомлення всіх можливихвимірів свого досвіду, то більше можна сподіватисяна розвиток її творчого начала.

Заувважимо: неоднозначне трактування вихованцемпредметів і явищ потребує неабиякоїтерпимості з боку дорослих, які часто сприймаютьтворчі експерименти дітей (розібрані, помальовані,з іпсовані предмети побуту) як непослух,з умисне псування речей тощо.

Схильність до парадоксального поєднанняелементів і понять.Творча дитина полюбляєекспериментувати з кольорами і формами, ідеями тощо, висуваючи неймовірні гіпотези,поєднуючи непоєднуване і відкриваючи новепризначення відомих речей. Спонтанна гра зідеями перетворюється на важливе для нашоговихованця дослідження, з якого проростаєвласне творчість. Так із сотень парадоксальнопоєднаних, несумісних, на перший погляд, речейеволюціонує нова цінність.

Незаангажованість зовнішніми оцінками.Для творчої дитини цінність продукту її діяльностіне залежить від оцінок оточення (зокрема дорослого),а визначається нею самостійно. Найважливішепитання для творця – “Чи влаштовує менемоє творіння?”. Дитина ж “опредмечує” у продуктісвоєї творчості саму себе в певний моментжиття, власні хвилювання та роздуми, емоції йпротести. Істинна творчість – процес глибокоінтимний, прояв внутрішнього стану особистості.Сказане не означає, що дитині байдужі наші оцінки. Вкрай важливо підтримувати малюка і схвалюватийого роботу.

Здатність ризикувати. Творчі діти доситьсміливі у своїх фантазіях та діяльності. Невдаліспроби творчого акту не викликають у них розчарування.Негативні оцінки дорослих- також неперешкода у поступі до мети. Сміливість творчоїдитини дехто з батьків трактує як неконструктивнувпертість, засуджуючи її, вважаючи проявомнедостатнього життєвого досвіду, не вірячиу творчий успіх маляти. Так виникає фрустрація– основа агресивної поведінки дітей і навітьневрозів.

Креативність(від англ. create – створювати).Поняття “креативність” доволі широко вживаней означає здатність досягати мети у безвихіднійситуації, знаходити нестандартні й оригінальніспособи розв’язання проблем. З наукового поглядукреативність передбачає підвищену чутливістьдо проблеми, брак знань для її розв’язання,необхідність висунення та апробації альтернативнихгіпотез. Креативність проявляється у ситуації,коли складне завдання потребує пошукута інтеграції нових елементів і рішень.

Розвинута пам’ять і здатність зберігати йпереробляти інформацію. Прислів’я “В одневухо влітає, з іншого вилітає” – не про творчихдітей. Вони здатні сприймати великі обсяги інформації,добре запам’ятовують її й за потребилегко відтворюють у деталях. Наприклад, дитинаможе створити деталізований малюнок літака,ракети, автомобіля, який бачила лише один раз.

Багатий словниковий запас. Якщо в дитинишвидко розвинулося усне мовлення, то це щене є прямим свідченням її схильності до творчості.А от якщо трирічна дитина активно вживаєскладні слова, складнопідрядні речення, влучнодобирає синоніми, то це можна вважати ранньоюознакоютворчої спрямованості.

Виховання творчої особистості – справа відповідальнай копітка, однак затрачені зусилляповернуться сторицею. Мине небагато часу – із нинішніх творчо спрямованих дошкільнят виростесправжня еліта нової Украіни, здатна братина себе відповідальність за державотворенняі відродження могутнього потенціалу нашого народув прийдешніх поколіннях.

ЯК ВИХОВУВАТИ ТВОРЧУ ДИТИНУ

Якомога більше спілкуйтеся з дитиною. Щиро й часто висловлюйте своє захо­плення її ідеями.Намагайтеся дати описо­ву оцінку досягнень. Заохочуйте похвалою все нове у дитячій творчості, підтримуйте фантазії. Пропонуйте малюкові ділитися з вами асоціаціями, які викликають у нього окремі властивості предметів (легка куль­ка, червоний м’яч, зелений кубик тощо), разом винаходьте нові іграшки, проводьте досліди тощо. Ставте уточнювальні запи­тання. Дайте дитині зрозуміти: її життя ці­каве вам в усіх проявах та деталях.

Слухайте дитину і навчайте чути.Залу­чайте малюка до участі в обговоренні до­рослими важливих питань життя родини, групи, дослухайтеся до його міркувань. Переконуйтеся, що дитина правильно ро­зуміє ваші висловлювання.

Учіть розмірковувати.Часто дорослі по­спішають показати малюкові найбільш простий чи оптимальний шлях розв’язання певної проблеми, позбавляючи його тим самим можливості сумніватися, помиляти­ся і вчитися на власних помилках. Важливо спонукати дитину самостійно розв’язувати свої проблеми, вчити розмірковувати.

Разом пишіть і малюйте.Олівці й папір — найпростіше і найдоступніше приладдядля спільної творчості.Почніть з творчого задуму: “Придумаймо нову казку”, “На­пишімо вірш”, “Намалюймо фантастичну тварину” тощо. При цьому не має значен­ня мистецький рівень малюнка чи те, на­скільки добре римований вірш. Головне, щоб дитина відчувала довіру до педагога чи батьків, щиро ділилася своїми фанта­зіями, переживала разом зі значущим до­рослим радість від процесу творчості.

Фантазуйте.Створіть умови, за яких зможете стимулювати розвиток дитячої фантазії. Наприклад, дивлячись разом мультфільм, зупиніть перегляд і запитайте в дитини, як би вона вчинила, опинившись на місці персонажа. Такий прийом спону­катиме її мислити самостійно, а недостат­ній життєвий досвід — шукати і знаходити нові рішення. Запропоновані дитиною ідеї можна обговорити разом.

Кiлькiсть переглядiв: 12