В ЗДО медичне обслуговування здійснюється відповідно до:
  • Закону України «Про дошкільну освіту» (ст. 34);
  • Положення про дошкільний навчальний заклад (п. 30 – 32, 40);
  • Постанови кабінету Міністрів України від 14.06.2002 р. №826 «Порядок медичного обслуговування дітей у дошкільних навчальних закладах»,
  • спільного наказу МОЗ та МОН України від 30.08.2005 р. № 432/496 «Про удосконалення організації медичного обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі»,
  • Статуту дошкільного закладу

У закладі організована робота медичного кабінету, ізолятору.

Приміщення відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, оснащені та забезпечені необхідним обладнанням, виробами медичного призначення.

/Files/images/IMG_20171031_085815.jpg

У медичному кабінеті працює медична медична старша Зінець Ніна Олександрівна, яка веде облік медичного обладнання, виробів медичного призначення, дотримується правил і термінів їх зберігання та використання, забезпечує їх своєчасне поповнення.

У своїй роботі медична сестра керується чинним законодавством, нормативно-правовими актами органів охорони здоров’я, освіти та науки, здійснює постійний контроль за станом здоров’я дітей, проведенням обов’язкових медичних оглядів працівників, здійснює контроль за організацією та якістю харчування, дотриманням раціонального режиму освітньо-виховного процесу, санітарно-гігієнічних вимог та протиепідемічного режиму; проводить санітарно-просвітницьку роботу серед дітей, батьків або осіб, які їх замінюють, та працівників закладу; веде звітно-облікову медичну документацію в порядку встановленому МОЗ України.

Сестра медична старша направляє на медичні огляди дітей при прийомі в ЗДО та здійснює медичний контроль за перебігом періоду адаптації, щоденні огляди дітей щодо виявлення у них ознак захворювань, стосовно виявлення педикульозу, грибкових захворювань, корости та інших захворювань шкіри.

Протягом року сестра медична старша здійснює постійний контроль за організацією рухового режиму дітей, проведенням оздоровчо-фізкультурних заходів і їх впливом на організм дитини, організацією загартування та харчування. Медпрацівник забезпечують контроль за дотриманням режиму дня та навчальних навантажень згідно з віком дитини; профілактику травматизму, спалахів гострих кишкових та вірусних інфекцій , харчових отруєнь, отруєнь рослинами та грибами.

У медичному кабінеті в інформаційному медичному куточку медична сестра старша систематично розміщує результати контролю за дотриманням санітарно-гігієнічного режиму, екран здоров’я, санбюлетні. Щомісячно на нарадах при завідуючій обговорються питання дотримання санітарно-гігієнічних умов в закладі, результати медико-педагогічного контролю за станом здоров’я, нервово-психічного та фізичного розвитку дітей; результати контролю за розвитком рухів і фізичних якостей, оцінки організації, змісту та методики проведення різних форм з фізичного виховання, рухового режиму, лікувально-профілактичної, оздоровчої роботи з малюками; питання організації роботи з ослабленими дітьми, зниження рівня захворюваності серед вихованців тощо.

РОБОТА МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ В ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ПРОВОДИТЬСЯ ЗА НАСТУПНИМИ НАПРЯМАМИ:

· поглиблений огляд дітей двічі на рік;

· щомісячний аналіз захворюваності по групах;

· проведення під час виникнення інфекційних захворювань, комплексу протиепідемічних заходів;

· огляд дітей на педикульоз та виявлення шкіряних захворювань 1 раз на тиждень;

· систематичне проведення роботи щодо профілактики виникнення гострих кишкових захворювань, контроль за особистою гігієною дітей;

· проводення роботи з батьками щодо значення щеплень проти інфекційних захворювань;

· організація роботи щодо сезонної профілактики ГРВІ, грипу (вживання фіточаїв, часнику, цибулі, лимонів, імунна гімнастика);

· постійне здійснення контролю за санітарним станом приміщень;

· організація роботи з працівниками, батьками та дітьми щодо необхідності дотримання здорового способу життя.

Пам’ятки для батьків.

Режим харчування дитини вдома

Раціональний режим харчування сприяє зміцненню імунітету дитячого організму, нормальному росту та розвитку дитини. Такий режим харчування передбачає суворе дотримання часу прийомів їжі. Меню домашнього харчування має бути збалансованим та містити достатню кількістю білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів, що сповна забезпечують енергетичні витрати дитячого організму.

/Files/images/09.jpg

Привчайте дитину:

- перед прийомом їжі обов’язково мити руки з милом, витирати їх індивідуальним рушником, самостійно сідати на стілець та підсовувати його до столу;

- під час прийому їжі охайно вживати тверду їжу; відламувати хліб маленькими шматочками, заїдати його рідкою їжею (суп, борщ тощо); самостійно їсти ложкою з тарілки, пити з чашки; не обливатись;

- після прийому їжі користуватися серветкою, вставати зі стільця.

Якщо дитина харчується у дитячому садку, відкоригуйте режим харчування вдома, урахувавши поживну цінність їжі, що подається у дошкільному закладі, та часи прийому їжі.

Формуйте у дитини культурно-гігієнічні навички під час вживання їжі. Навчайте малюка підтримувати чистоту навколо себе, бути охайним.

Обговорюйте з дитиною правила розпорядку, пояснюйте їй, що і як треба робити. При цьому важливо виховувати у дитини культуру поведінки, розвивати мовлення, вміння орієнтуватися у навколишньому світі:

- привчати розуміти призначення й основні якості предметів побуту, називати їх (тарілка велика, маленька, глибока, мілка тощо), вчити розуміти і називати дії з предметами (з чашки п’ють, ложкою їдять тощо);

- виховувати слухняність, пошану до дорослих;

- заохочувати висловлювати прохання;

- навчати словам ввічливості.

Чи потрібно робити дітям щеплення?


Дуже часто батьки запитують: чи варто робити дітям профілактичні щеплення? Чи не краще надати маляті перехворіти дитячими інфекційними хворобами, такими, як кір, кашлюк і інші, поки він ще малий? Адже багато хто знає, що у дорослих ці хвороби проходять набагато важче.

Чи не виявить щеплення негативного впливу на організм дитини? Адже і терміни імунітету, тобто несприйнятливості до хвороби після різних щеплень не так вже й тривалі (в середньому 2-5 років).
Позитивна роль щеплень в минулому:Отже, чи потрібні профілактичні щеплення? Ми знаємо, які страшні смертельні хвороби існували раніше. Епідемії чуми, чорної віспи охоплювали міста, країни, цілі континенти. Населення часто вимирало повністю, видужували одиниці … Однак зараз ці захворювання майже не зустрічаються. Так, останні випадки захворювання чорною віспою були зареєстровані в 70-х роках, у зв’язку з чим і були скасовані обов’язкові щеплення проти віспи у нас і за кордоном. Саме профілактичні щеплення у всіх країнах позбавили людство від цих страшних інфекцій.

Вперше профілактичні щеплення були зроблені англійським лікарем Е. Дженнер наприкінці XVIII століття. У цей час ще не було нічого відомо ні про імунітет, тобто про захисні сили організму проти інфекцій, ні про те, як можна зменшити сприйнятливість людини до хвороби. Не знали нічого і про збудників інфекційних хвороб – віруси, мікроби. Отже, в той час не могли знати і про те, що введення в організм ослаблених або вбитих збудників інфекційних хвороб призводить до інтенсивного вироблення специфічних захисних антитіл, що і оберігає людину від захворювання. Не було теоретичних знань основ імунітету, але була спостережливість та інтуїція чудового лікаря. Дженнер зауважив, що жінки-коровніци ніколи не хворіють чорною віспою.

А вони ж, доглядаючи за коровами щоденно, зустрічаються з худобою, яка хворіє «коров’ячої» віспою. Тоді доктор прищепив людям вміст бульбашок «коров’ячої» віспи і довів, що у щеплених виробляється несприйнятливість до натуральної віспі. Матеріал, взятий із бульбашок «коров’ячої» віспи, назвали вакциною від латинського слова «vaccina» – у перекладі: «коров’яча». Багато років по тому, за пропозицією Лун Пастера, всі препарати, що попереджають захворювання, стали називати вакцинами. Так уперше 200 років тому був знайдений захист від епідемій чорної віспи.

Уже в наш час з успіхом були ліквідовані такі страшні інфекційні хвороби, як дифтерія та поліомієліт. Після початку вакцинації дітей проти поліомієліту зовсім зникли найстрашніші – паралітичні форми захворювання. Дифтерія майже повністю зникла в Москві на початку 60-х років. Поодинокі випадки зустрічалися і згодом, але вони були привізними – «вокзальна» дифтерія. Проте в даний час дифтерія з’явилася знову.

Основна причина появи цього захворювання в Москві та інших містах – це міграції великих груп населення в результаті тих катаклізмів, які зараз мають місце в країні. Є й інші причини: багато московських дітей не отримують щеплень з-за різних захворювань. У більшості дорослих людей також зник імунітет до цього захворювання. Всі ці причини створили грунт для нового спалаху дифтерії у наш час на початку серед дорослих, а потім і серед дітей.

Щеплення небезпечні, але все-таки потрібні: Отже, чи потрібно робити дітям щеплення? Так, потрібно. Особливо проти дифтерії та поліомієліту. Чи справляють щеплення негативний вплив на організм дитини? Безумовно, вони не безпечні і не раз зустрічаються ускладнення. Саме лікарі стаціонарів найчастіше спостерігають реакції або захворювання, що виникають після введення вакцин. Дільничні педіатри, як правило, відсилають таких дітей в лікарню для постановки діагнозу і лікування. Майже у всіх випадках післяпрививочних ускладнень порушуються ті чи інші правила – інструкції із прищепної справи, наявні під рукою кожного лікаря. Наведено кілька прикладів:

У лікарні ім. Русакова спостерігався випадок дуже важкого хворого з енцефалітом (запальний процес у мозку), причиною виникнення якого було профілактичне щеплення проти віспи. Це щеплення зробили малюкові, у якого були ознаки підвищення внутрішньочерепного тиску після пологів. Варто було тільки почекати з щепленням до 1-1,5 років, як написано в інструкції, – «вакцинацію починати не раніше ніж через 12 місяців після зникнення патологічних симптомів і тільки після укладення невропатолога» – і не було б такої біди. Ця дитина після 6 місяців стала добре розвиватися, і лікар, в порушення інструкції, вирішив зробити щеплення, не дивлячись на симптоми, що мали місце в перші місяці життя малюка.

Інший приклад – важке ускладнення після щеплення проти дифтерії у дитини з ексудативним діатезом. Дитина з родини, де мати і бабуся страждали екземою. У малюка був неяскраво виражений ексудативний діатез. Як сказано в інструкції? «Прищеплювати через 6 місяців після зникнення шкірних змін». Перше щеплення він переніс добре, проте мати зазначила, що у малюка стали з’являтися вночі короткочасні напади утрудненого дихання. Після другої вакцинації розвинувся напад бронхоспазму, посилилися шкірні прояви алергії; дитину довелося госпіталізувати.

Наступний приклад: хлопчик лікувався в лікарні у зв’язку з хронічним шлунково-кишковим захворюванням. При обстеженні звернули увагу на ходу дитини: було враження, що він переніс параліч. Мати розповіла, що кульгавість у дитини з’явилася після щеплення проти поліомієліту. Мабуть, виник так званий «вакциноассоціорованний» поліомієліт, тобто захворювання, викликане щепленням, зробленим відразу після загострення хронічного захворювання травного тракту.

Жива вакцина проти поліомієліту (вакцина Сейбіна), якою щеплять у нас і за кордоном, не повинна вводитися дітям під час гострих шлунково-кишкових захворювань і в періоді загострень хронічних хвороб. Слід вилікувати дитину, а вакцинацію провести через 1-1,5 місяця після одужання. У хворому кишечнику живий вірус поліомієліту може почати розмножуватися і викликати захворювання.

Вакцинацію після гострих інфекцій респіраторного тракту можна починати тільки через місяць після одужання.

Можна було б навести ще багато інших прикладів, але всі вони свідчать про те, що післяпрививочні ускладнення пов’язані в основному навіть не з якістю самих вакцин, а з порушенням всім відомих інструкцій з проведення профілактичних щеплень.

Треба розбирати всі випадки післяпрививочних ускладнень, розбирати у присутності всіх лікарів району, а не приховувати їх. Так само, як у лікарнях завжди розбирають і аналізують усі важкі наслідки захворювань. Якщо б кожен випадок ускладнень докладно розбирали в поліклініках, на районних конференціях лікарів, то дільничному лікареві було б значно легше працювати.Лікар не повинен боятися звинувачень у невиконанні щеплень! Якщо б всі недоліки в організації виконання щеплень розкривалися, то і завідувачі відділеннями вимагали б від дільничних лікарів не кількість щеплень, а їх якісне виконання.

На жаль, порушення правил та інструкцій при виконанні щеплень нерідко виявляється звичайною справою в лікувальних установах, адже їх недотримання часом загрожує дітям смертельною небезпекою.

Зараз багато лікарів вважають, що треба «сміливіше» робити щеплення проти дифтерії у зв’язку з несприятливою епідеміологічною обстановкою з цією інфекцією. Але тоді чому ж так суворо потрібно дотримуватися сьогодні прищепний графік? Мама хоче зробити маляті щеплення проти дифтерії, а їй кажуть, що спочатку належить зробити проти туберкульозу. Відомо, що інтервал між цими вакцинації повинен бути не менше двох місяців. Відомо також, що протидифтерійний імунітет виникає частіше після другої вакцинації (повинна проводитися через 45 днів після першої).

Отже, під час епідемії дифтерії щеплення проти нього відкладається в середньому на 2-3 місяці. А якщо врахувати той факт, що нещеплені діти – це діти, щеплення яким не робилися, як правило, через часті хвороби, і вони можуть в цей термін знову захворіти, то щеплення відкладається ще на довгий час. Чи правильно це? Не потрібно зараз порушити звичайний графік з тим, щоб більшу кількість дітей захистити від дифтерії? До того ж багато лікарів вважають, що щеплення проти туберкульозу – не основний, а тільки допоміжний захід боротьби з цим захворюванням. У той же час всі ми знаємо, що вакцинація проти дифтерії ефективна. У нас вже був досвід повного зникнення цієї страшної інфекційної хвороби у дітей протягом майже 30 років.

Батькам необхідно знати наступне: не можна робити щеплення і відразу ж віддавати дитину до дитячого закладу. Діти повинні адаптуватися до нових умов життя. Зазвичай в періоді адаптації після надходження в садок вони починають часто хворіти. І, як правило, неможливо довести вакцинацію до кінця з-за нескінченних простудних захворювань. А якщо й доводимо, то ризикуємо або отримати ускладнення на щеплення, або не отримати у дитини бажаного імунітету до інфекцій. Краще зробити щеплення за кілька місяців до надходження в садок. Тоді період адаптації дитини до нового середовища пройде легше. Цим же ми вбережемо дитину від прищеплювальних ускладнень.

Ослабленим дітям краще робити щеплення вакциною, в якій не міститься противококлюшний компонент (АДСМ), так як більшість лікарів вважає, що саме з цим компонентом найчастіше пов’язані несприятливі реакції на щеплення.

Після будь-якого щеплення у дитини протягом 2-3 діб може бути невелике підвищення температури, млявість, дратівливість. Дитина як би в легкій формі переносить інфекцію. Протягом цих днів варто залишити її вдома, дати можливість побільше полежати в ліжку, не перегодовувати, багато поїти. Будь-які процедури, а також походи в лазню, фізкультурні заняття, екскурсії краще відкласти в середньому на 6-7 днів.

Тільки дотримання всіх правил справи прищепння гарантує розвиток імунітету у дитини і дозволяє уникнути прищеплювальних реакцій і прищепних ускладнень.

Їжа під час прогулянки: необхідність чи погана звичка?

Прогулянки є невід'ємною складовою дитячого режиму дня. І як бути, якщо малюк захоче їсти на вулиці? Дати йому щось перехопити? Або все ж таки дотерпіти до дому?

Що лежить в основі режиму харчування?

Основний фактор, який враховується при виборі режиму харчування - це той оптимальний час, коли дитина вже досить зголодніла і активно це демонструє. Цей час зумовлений вже сформованим ритмом виділення травних секретів і адекватним засвоєнням поживних речовин. Доведено, що інтервали між їжею повинні становити 3-4 години: саме стільки триває повноцінне перетравлення їжі та підготовка організму до наступного її прийому (про що свідчить поява апетиту).

Чим загрожує хаотичне харчування?

Але іноді малюк може просити їсти навіть тоді, коли насправді він не голодний - просто наслідуючи іншим дітям. Часто на дитячому майданчику можна спостерігати, як деякі мами або бабусі підгодовують своїх дітей то печивом, то булочкою, то цукеркою. Усім відомо, що поганий приклад заразливий: решта малюків практично відразу ж починають вимагати у своїх батьків чогось солоденького, а в разі відмови можуть навіть заплакати. Іноді батьки малюка, що спровокували таку ситуацію, пригощають і інших дітей, і тоді звичайна гра на майданчику перетворюється у один загальний перекус. Тобто кожен з нас може стати жертвою недбайливих батьків, які не тільки гублять здоров'я власного малюка, але і прищеплюють шкідливі звички нашим дітям.

Спробуйте пояснити своєму малюку, що всього потрібно відвести певний час: зараз ви гуляєте, а їсти будете пізніше. Розкажіть дитині, що їсти на вулиці незручно - їжа може впасти і забруднитися, до того ж вона буде відволікати його від гри. І ні в якому разі не практикуйте прийом їжі під час прогулянок – це може перерости у звичку, яка збиває ритм роботи травних залоз, що сприяє розвитку захворювань шлунково-кишкового тракту. Така їжа небезпечна й тим, що її окремі дрібні частинки можуть потрапити в "дихальне" горло (не в стравохід, а в трахею) і вона може вдавитися. Не слід забувати і про те, що в землі і піску часто знаходяться яйця гельмінтів (глистів), які легко можуть потрапити на продукти, якщо дитина візьме їх брудними руками або упустить. Особливо небезпечні ці збудники для дітей раннього віку, у яких підвищена проникність клітин кишечника і недосконала система імунного захисту.

Все це - чинники ризику розвитку інфекційних захворювань та харчової алергії. Тому короткочасне задоволення від перекусу на прогулянці (будь то вживання фруктів, овочів або випічки), де неможливо уникнути забруднення рук під час гри в пісочниці, на траві або на землі, може обернутися для дитини великими проблемами. Але найголовніше - невпорядковане харчування, їжа всухом'ятку не лише у дітей, а й у дорослих призводять до розладів апетиту і травлення. Тому немає нічого дивного в тому, що після прогулянки дитина не відчуває голоду і відмовляється від їжі.

Як уникнути цієї звички?

Щоб не привчити малюка харчуватися безладно, в проміжках між основними прийомами їжі його не слід підгодовувати, особливо солодощами (кондитерськими виробами, печивом, морозивом), і давати солодкі фруктові напої, що містять переважно сахарозу, яка призводить до зменшення апетиту.

До того ж при надмірному надходженні солодкого в організмі відбувається надмірне утворення і накопичення жиру. Жирова тканина активно забезпечується кров'ю та постійно вимагає поживних речовин. Тому у дитини розвивається підвищений апетит. Виникає, таким чином, замкнене коло: надмірне відкладення жиру - підвищений апетит - надлишкове відкладення жиру. З віком ожиріння стає основним фактором ризику розвитку серцево-судинних захворювань і хвороб ендокринних залоз. З вуглеводними продуктами (кондитерські вироби, випічка з борошна вищих сортів) в організм надходить вкрай мало вітаміну В1, в той же час надлишок вуглеводів веде до його посиленого витрачання. У підсумку в організмі накопичуються проміжні продукти обміну вуглеводів, що тягне за собою зміни в нормальному функціонуванні центральної нервової системи - дитина стає млявою або дратівливою, у неї переважають негативні емоції, знижуються рефлекси. Крім того, з вуглеводною їжею в організм надходить недостатньо солей кальцію, магнію, заліза, у той час як потреба в них при збільшенні маси тіла дитини підвищується.

Інформаційні матеріали щодо профілактики ракових захворювань
Інформаційні матеріали щодо профілактики сказу "Хочеш мати друга? Будь другом"
Як захиститись від гепатиту А
Імунитет дитини : зміцнювати або лікувати
Гострі кишкові інфекції
Пам'ятка для батьків про кір
Дитячий травматизм та його профілактика
Кiлькiсть переглядiв: 952